ГУ ДПС у Харківській області було винесено 3 ППР, з загальною вартістю на 116 308, 62 грн. Рішення контролюючого органу прийнято не через не віднесення нежитлових будівель до групи «Будівлі промисловості та склади» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а враховуючи абзац 4 пункту 63.3 статті 63 ПКУ, за яким платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідник контролюючих органах за основним та не основним місцем обліку, повідомити про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
В обґрунтування позовної заяви наш адвокат посилається на те, що оскаржуваними рішеннями клієнту протиправно визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Ми вважаємо, що ці рішення прийняті ДПС з порушенням п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України у зв`язку із тим, що нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, не є об`єктом оподаткування, оскільки належить до будівель промислового призначення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року було визнано протиправним та скасовано всі ППР

Позивач вказував, що відповідач відмовляється підписувати акти наданих послуг разом із актами звірки, бухгалтером позивача неодноразово на електрону пошту відповідача направлялися акти звірки, але відповідач так їх і не підписав. Також на адресу відповідача була направлена вимога-претензія, яку відповідач отримав 04.09.2023, але грошові кошти або будь-яка відповідь від відповідача не надходили.

ВЖИТІ ЗАХОДИ:
26.12.2023 представником відповідача було подано до суду відзив на уточнену позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти доводів позивача про те, що у період з 15.02.2019 по 06.01.2022 позивачем було надано відповідачу послуг з ремонту автомобільних деталей на загальну суму у розмірі 882 948,80 грн., а не 1 086 341,60 грн., як стверджує позивач.

11.01.2024 відповідач надав до суду письмові заперечення на відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в яких, зокрема, зазначив, що доводи, на які посилається позивач, повністю не відповідають дійсності та суперечать один одному.

Представник відповідача вказував, що позивачем не надано належних доказів щодо факту надання останнім послуг з ремонту автобусних деталей у період з 02.03.2020 по 17.03.2020 та відсутні правові підстави для стягнення суми заборгованості за послуги, які фактично відповідачу не надавалися.

РЕЗУЛЬТАТ:
Судом в частині стягнення заборгованості по спірним актам надання послуг на суму 203 392,80 грн. - відмовлено.